Автор: 31likadm

Щорічно в другу суботу жовтня світова спільнота відзначає Всесвітній день паліативної та хоспісної допомоги, організатором якого є Світовий Альянс паліативної допомоги, куди входять національні та регіональні організації, що підтримують розвиток хоспісної та паліативної допомоги у всьому світі.

  В 2023 році Всесвітній день хоспісів та паліативної допомоги припадає на 14 жовтня.  

Мета відзначення цього дня полягає у підвищенні інформованості світової громадськості про проблеми паліативної допомоги та хоспісів, сприяння у створенні умов для того, щоб люди могли висловити свої думки про проблему; підвищення розуміння медичних, соціальних, практичних і духовних потреб людей, які мають невиліковні захворювання та членів їх сімей; сприяння становленню та розвитку благодійних фондів, здатних підтримувати та розвивати рух хоспісної та паліативної допомоги.

Актуальність цієї теми визначається тим, що паліативна допомога є складовою частиною охорони здоров’я. У світі відсоток інкурабельних хворих, як це не сумно, зростає. Обов’язком держави і суспільства є забезпечення невиліковно хворої людини необхідними умовами, спрямованими на покрашення якості життя.

Як окремий напрямок медицини у 1982 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) запровадила паліативну допомогу. Спочатку її визначали як догляд за людиною в останні дні її життя, потім поняття паліативної допомоги було розширено.

Сьогодні найбільш широко застосовується наступне визначення: паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого – забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним (смертельним) захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань завдяки ранньому виявленню і точному діагностуванню (оцінці) проблем, що виникають, та проведення адекватних лікувальних заходів при ВІЛ-інфекції, онкологічній хворобі, тяжкій нирковій або серцевій недостатності, термінальній стадії легеневих захворювань, прогресуючих неврологічних і інших смертельних недугах та інших розладах життєдіяльності, а також надання психосоціальної та моральної підтримки.

      ВООЗ окремо визначає паліативну допомогу дітям як активну, повну турботу про фізичний і душевний стан, розумові здібності дитини, що включає також і надання підтримки родині. 

       За оцінками ВООЗ, паліативного догляду протягом останнього року свого життя потребують близько 60 млн людей у світі. Як правило його потребують пацієнти зі СНІД, онкологічними захворюваннями та туберкульозом, особливо у термінальній стадії. В останні роки через військові конфлікти та епідемію коронавірусу кількість таких пацієнтів значно збільшилася. 

        Розвиток галузі паліативної та хоспісної допомоги передбачає широкі перспективи в етичному, фізичному, соціальному й економічному розумінні. Адже паліативна допомога необхідна при широкому спектрі захворювань. За даними ВООЗ більшість дорослих, які потребують паліативної допомоги, мають такі хронічні захворювання, як серцево-судинні захворювання (38,5%), рак (34%), хронічні респіраторні захворювання (10,3%), СНІД (5,7%) та діабет (4,6%). Багато інших станів можуть вимагати паліативної допомоги, включаючи ниркову недостатність, хронічні захворювання печінки, розсіяний склероз, хворобу Паркінсона, ревматоїдний артрит, неврологічні захворювання, деменцію, вроджені аномалії та стійкий до ліків туберкульоз.

        Біль і ускладнене дихання є двома з найбільш частих і серйозних симптомів, з якими стикаються пацієнти, які потребують паліативної допомоги. Наприклад, 80% пацієнтів із СНІДом або раком і 67% пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями чи хронічною обструктивною хворобою легень наприкінці життя відчуватимуть помірний або сильний біль.

Паліативне лікування повинне бути доступним для хворого цілодобово і надаватися в обсязі, прийнятному для пацієнта, відповідно до затверджених стандартів та клінічних протоколів.

Хоспіс є однією з форм паліативної допомоги – це спеціалізована медична установа для догляду за невиліковно хворими людьми в кінці життя. Філософія хоспісу стверджує, що хоспіс – це не «будинок смерті», але «будинок життя».

Паліативна допомога може надаватися з урахуванням потреб і згоди конкретного пацієнта вдома, у поліклініці (як консультативна послуга) або в стаціонарних лікувально-профілактичних закладах будь-яких форм власності з використанням різних організаційних форм медичного обслуговування, у тому числі, у денних та спеціалізованих стаціонарах (хоспісах або відділеннях паліативної допомоги). 

Якщо хворий хоче одержувати паліативну допомогу вдома, медичні працівники можуть навчити його родичів, близьких або сусідів, які його доглядають, правильно давати призначені лікарем препарати, а також надавати інші види медичної й психологічної допомоги. Ті, хто доглядають за хворим, також мають можливість звертатися, при необхідності, до медичних працівників за додатковою консультацією.

ВООЗ визнає, що в кожній країні повинні бути створені відповідні служби для задоволення медичних і соціальних потреб паліативних хворих – заклади, де вони зможуть отримати професійну, спеціалізовану, комплексну й багатопрофільну паліативну допомогу. У багатьох країнах ці заклади називаються хоспісами. 

Першу згадку слова «хоспіс» (з латини – притулок, захисток) у близькому до сучасного значення можна знайти ще у письмових свідоцтвах Середньовіччя.  Вживання слова «хоспіс» стосовно догляду за смертельно хворими і помираючими людьми з`явилось вперше в 19 столітті. Перші хоспіси сучасного типу були створені в Англії в кінці минулого століття, а ідея хоспісного руху почала своє поширення. 

В Україні перші хоспіси з’явилися у 1996 році у Львові, Івано-Франківську (за ініціативи управлінь охорони здоров’я обласних державних адміністрації) та Коростені (Житомирська обл., за ініціативи Української православної церкви та обласного осередку Товариства Червоного Хреста України). 

У Харкові обласний центр паліативної медицини «ХОСПІС» було відкрито ще у 1999 році. Хоспіс за період функціонування, набув значний досвід щодо забезпечення належної якості життя пацієнтам, що страждають від невиліковних хвороб.

Щороку в Україні паліативної допомоги потребують понад 600 тисяч невиліковних хворих. Серед них: онкохворі, хворі на ВІЛ/СНІД, цукровий діабет інші захворювання. За критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) необхідним мінімумом є 100 ліжок для паліативних хворих на 1 млн. населення. Водночас, і пацієнти, і лікарі, і громадські активісти зазначають, що за останні п’ять років спостерігається покращення паліативної допомоги в Україні. Зокрема, з’явилися нові хоспіси або спеціалізовані відділення;  розширився та покращився доступ до знеболення пацієнтів; відбулися зміни в законодавстві, які дозволяють призначати препарати сильнодіючої групи; поступово розвивається волонтерський рух з допомоги паліативним пацієнтам.   

       Максимально можливу якість життя паліативних хворих і членів їх родин намагаються забезпечувати в стаціонарних відділеннях підприємств/закладів охорони хдоров’я області і м. Харкова та за допомогою виїзної паліативної служби. 

       Паліативна хоспісна допомога увійшла в перелік тих лікувальних процесів, фінансування яких повністю забезпечується державою. В процесі реформування системи охорони здоров’я, НСЗУ поліпшило фінансування паліативної і хоспісної допомоги. З 2020 року паліативна допомога включена в Програму медичних гарантій, тож для українців вона безоплатна.

       Станом на 10 жовтня 2023 року  підприємствами/закладами охорони здоров’я Харківської області і м. Харкова укладені договори з НСЗУ про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямом:

• мобільна паліативна медична допомога дорослим і дітям – 24 підприємства/заклади охорони здоров’я;
• стаціонарна паліативна медична допомога дорослим і дітям – 23 підприємства/заклади охорони здоров’я.

        Паліативна медична допомога може бути надана як в лікарні або хоспісі, так і вдома чи за місцем перебування важкохворої людини. Для пацієнта з обмеженим прогнозом тривалості життя це означає вибір. Перебувати або на лікарняному ліжку, або поруч з близькими людьми. У стаціонарі можна пройти терапію тривалістю 7-14 днів, а після цього за бажанням повернутися у рідні стіни. За місцем перебування пацієнта з ним або з нею працюватимуть мультидисциплінарні команди для надання послуг паліативної допомоги. Все це є безоплатним.

         Знайти медичні заклади, які надають мобільну або стаціонарну паліативну допомогу можна на сайті НСЗУ – відкрити розділ “Е-дані” та обрати “Аналітичні панелі (дашборди)”. Далі потрібно відкрити дашборд “Укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій”. На третій сторінці у полі фільтрів оберіть область або населений пункт, а в “Групі послуг” –  пакет “Стаціонарна паліативна медична допомога дорослим і дітям”. Дашборд покаже всі заклади, які мають договір на пакет, а також їх контакти.

         Якщо не маєте можливості скористатись пошуком через дашборд, зателефонуйте до контакт-центру за номером 16-77. Оператор підкаже найближчий медзаклад із договором. 

        В межах пакету “Стаціонарна паліативна медична допомога дорослим і дітям” пацієнтам гарантується що Програма медичних гарантій покриває наступні медичні послуги для паліативних пацієнтів, які обирають лікарню:

– оцінка стану пацієнта;

– лабораторні дослідження (аналізи крові, сечі, бактеріологічні тощо);

– інструментальні дослідження (ЕКГ, УЗД, рентген тощо);

– лікарське спостереження та медсестринський догляд 24/7;

– оцінка психоемоційного стану та психологічна допомога;

– киснева підтримка;

– респіраторна підтримка;

– знеболення на всіх етапах діагностики та лікування;

– розміщення в одно- або двомістних палатах;

– харчування в стаціонарі;

– забезпечення асистивними засобами (крісла колісні, милиці тощо);

– послуги із реабілітації.

       У пакеті також передбачено забезпечення прав на спільне перебування з членами родини, незалежно від стану пацієнта. А також навчання членів родини (законних представників, доглядачів) навичкам догляду за важкохворим. Повний перелік послуг – на сайті НСЗУ в розділі “Вимоги ПМГ 2023” (п. 15).

       В межах пакету  “Мобільна паліативна медична допомога дорослим і дітям” пацієнтам гарантується що мультидисциплінарна команда з паліативної допомоги приїздить до пацієнта чи пацієнтки не рідше одного разу на місяць. А також зв’язується за допомогою засобів телекомунікації не менше одного разу на тиждень.

      Крім того пацієнтам гарантується безоплатно:

– оцінка стану пацієнтів, в тому числі – соматичного стану та виявлення порушень функцій життєво важливих органів і систем, психоемоційного стану (із наданням психологічної допомоги при необхідності), хронічного больового синдрому та його запобігання;
– збір та транспортування біологічного матеріалу до лабораторії закладу;

– інструментальні дослідження за місцем перебування або в медзакладі;

– киснева та респіраторна підтримка;

– знеболення на всіх етапах діагностики та лікування;

– забезпечення асистивними засобами (крісла колісні, милиці тощо);

– послуги із реабілітації;

– навчання членів родини (законних представників, доглядачів) навичкам догляду за важкохворим.
    Повний перелік послуг – на сайті НСЗУ пункт 10.

        Щоб отримати безоплатну мобільну паліативну допомогу потрібно мати направлення. Направлення може видати лікар первинної медичної допомоги або лікуючий лікар. Також підставою для того, аби отримати безоплатну паліативну допомогу є переведення пацієнтів з іншого медзакладу або клінічного підрозділу під нагляд спеціалістів паліативної служби.

       Наразі уряд України провів системну роботу з розширення та спрощення доступності наркотичних лікарських засобів для тяжкохворих. Було значно спрощено процедури використання медиками наркотичних лікарських препаратів у своїй практиці, полегшено доступ амбулаторних хворих до знеболення, особливо в сільській місцевості, де лікувальні установи та аптеки віддалені від пацієнта. 

       Паліативні хворі зможуть отримати знеболювальні ліки безоплатно в межах програми реімбурсації.

3 1 серпня в дію увійшов оновлений реєстр лікарських засобів та медичних виробів, які підлягають реімбурсації (відшкодуванню). Цього разу до переліку додались знеболювальні лікарські засоби для паліативних пацієнтів. 

      Так, вже з вересня паліативні пацієнти, які потребують знеболення, зможуть  отримати ліки за електронним рецептом від сімейного лікаря за програмою реімбурсації.

      До програми реімбурсації увійшли шість препаратів Морфіну в таблетках – чотири безоплатні та два з доплатою. Пацієнти зможуть отримати їх за електронним рецептом в аптеках, які співпрацюють з НСЗУ.

Для того, щоби отримати знеболювальні необхідно:

1. Звернутися до сімейного або лікуючого лікаря:

       Для пацієнтів з онкологією – звернутися до лікаря первинної медичної допомоги. За наявності паліативного статусу лікар встановить діагноз «хронічний біль» та сформує е-рецепт в електронній системі охорони здоровʼя.

       Для пацієнтів із психічними розладами: звернутися до лікаря-психіатра. За наявності паліативного статусу лікар встановить діагноз «хронічний біль» та створить електронний рецепт.

       Усім іншим пацієнтам необхідно звернутися за направленням сімейного лікаря до лікаря-спеціаліста. За наявності паліативного статусу лікар встановить діагноз «хронічний біль» та призначить пацієнту знеболювальні засоби. Далі пацієнту необхідно звернутися до сімейного лікаря, який створить електронний рецепт на ліки.

2. Як і зазвичай, після формування рецепта пацієнт отримає смс повідомлення з номером рецепта та кодом його погашення. Для тих пацієнтів, які зареєструвалися в ЕСОЗ не за номером телефона, а за документами, лікар надрукує інформаційну довідку, яка міститиме всю необхідну інформацію про рецепт.
3. Звернутися до аптеки, яка має договір з НСЗУ з електронним рецептом. Для погашення рецепта достатньо назвати фармацевту номер рецепта та код його погашення або надати інформаційну довідку.
4. Обрати серед наявних препаратів необхідну торгову назвута отримати знеболювальні препарати безоплатно або з частковою доплатою в аптеці з договором з НСЗУ. 

        Знеболювальні лікарські засоби для паліативних пацієнтів необхідні людям з важкими, часто невиліковними захворюваннями. Наприклад, онкологія у ІІІ-ІV стадії, ВІЛ-інфекція/СНІД, туберкульоз у пізній стадії, серцево-судинні, неврологічні, атрофічно-дегенеративні та інші прогресуючі захворювання. Отримати знеболювальні можуть пацієнти, які мають встановлені: основний діагноз, паліативний статус та хронічний біль.

         Як отримати знеболювальні препарати, якщо пацієнт перебуває вдома, а не в лікарні? Під час візиту до місця перебування пацієнта мультидисциплінарна команда з паліативної допомоги оцінює больовий синдром та його запобігання, лікування і контроль. Для запобігання болю лікар має призначити та виписати електронний рецепт або рецепт на спеціальному рецептурному бланку форми № 3 (ф-3) на наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, ненаркотичні знеболювальні препарати. Виписування знеболювальних препаратів регулює Наказ МОЗ №360 https://cutt.ly/kf8r3jZ і Постанова Кабінету Міністрів України №589 https://cutt.ly/yf8r5mB  

        До тижня паліативної та хоспісної допомоги, який цього року проводиться в Україні 14 жовтня, в Харківський області  заплановано наступні заходи: 

• У супермаркетах та на бензозаправках будуть встановлені інформаційні банери щодо Всесвітнього дня паліативної допомоги. Біля кожного банера будуть знаходитися по два волонтери, які будуть проводити інформаційну роботу серед відвідувачів та надавати інформаційні буклети та листівки щодо прав людини на отримання якісної паліативної допомоги та адекватного знеболення всім категоріям.

1. У соціальних мережах за участі волонтерів та блогерів буде проводитися флешмоб – інформування користувачів щодо прав людини на отримання якісної паліативної допомоги та адекватного знеболення всіма категоріями населення.
2. 14 жовтня у Всесвітній день паліативної допомоги буде ініційовано  проведення низки богослужінь у закладах різних релігійних організацій для духовної підтримки паліативних пацієнтів, їх родин та медичних працівників, які надають допомогу цим людям. Передбачається залучення приблизно 10 духовних закладів.

У 1987 році Генеральна Асамблея ООН постановила щорічно відзначати 26 червня  Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами на ознаку рішучості у створенні суспільства, вільного від наркоманії.

У світі нараховується біля 250 млн. хворих на наркоманію, від якої щодня помирають понад 300 осіб. За оцінками спеціалістів, близько 4% жителів планети вживають наркотики.

В країнах Європейського Союзу кожний четвертий громадянин вживав наркотики хоча б один раз у житті. Громадяни країн Європейського Союзу щорічно витрачають біля 24 млрд. євро на придбання незаконних наркотиків.

Світова проблема зловживання наркотиками зачіпає мільйони людей в усьому світі. Більшість людей, що вживають наркотики, стикаються зі стигмою і дискримінацією, що може ще більше зашкодити їх фізичному і психічному здоров’ю і перешкодити їм отримати необхідну допомогу. Управління ООН по наркотиках і злочинності визнає важливість підходу до наркополітики з науково обґрунтованою практикою, що орієнтована на людей. Тому цьогоріч Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами та їх незаконним обігом проводиться під гаслом – Люди передусім: покласти край стигмі і дискримінації, посилити профілактику!

Мета кампанії цього року – підвищити обізнаність про важливість шанобливого і співчутливого ставлення до людей, що вживають наркотики; надання заснованих на фактах, добровільних послуг для всіх; пропозиції альтернатив покаранню; пріоритету профілактики і співчуттю. Кампанія також направлена на боротьбу із стигмою і дискримінацією відносно людей, що вживають наркотики, шляхом просування діалогів і стосунків, які є шанобливими і неосуджуючими. Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами — це день обміну результатами досліджень, науково обгрунтованими даними і життєво важливими фактами з тим, щоб підтримати загальний дух солідарності . Кампанія закликає всіх внести свій вклад, зайнявши тверду позицію проти дезінформації і ненадійних джерел, взявши на себе зобов’язання ділитися тільки реальними науково обгрунтованими даними про наркотики і рятувати життя.

Наркоманія (від греч. narke – заціпеніння і манія) – хвороба, що характеризується непереборним потягом до наркотиків, що викликає в малих дозах ейфорію, у великих – оглушення, наркотичний сон. Систематичний вжиток наркотику, як правило, викликає потребу у збільшенні доз. При наркоманії вражаються внутрішні органи, виникають неврологічні і психічні розлади, розвивається соціальна деградація.

Іншими словами – це стан періодичної або хронічної інтоксикації натуральною або синтетичною наркотичною речовиною, що характеризується потягом до даної речовини, а також психічною і фізичною залежністю від ефекту дії цієї речовини.

Стан залежності від наркотиків характеризується трьома фактами:

• непереборним бажанням продовжувати прийом наркотиків;
• потребою поступово збільшувати дозу;
• залежністю психічного, а іноді і фізичного характеру від впливу наркотиків.

Так званий синдром наркоманії виникає в результаті прийняття наркотичного засобу, незалежно від того, відбувається це випадково або після систематичного вживання. Етапи цього процесу, що протікає більш повільно або більш швидко, в основному такі:

• Початкова ейфорія, часто дуже короткочасна. Вона характеризується для визначених наркотичних речовин (особливо морфію й опіуму), а не для всіх засобів. У такому стані підвищеної дратівливості, вигадливих і часто еротичних бачень людина втрачає контроль над собою.
• Толерантність, яка носить тимчасовий характер. Це явище пояснюється реакцією організму на дію однієї й тієї ж дози речовини, прийнятої неодноразово. Поступово організм реагує слабкіше.
• Залежність або нездоланна тяга до прийняття чергової дози наркотику. Більшість дослідників приходили до висновку, що залежність – явище як фізичне, так і психічне.

Абстиненція (синдром відібрання) відбувається звичайно через 12-48 годин після припинення прийняття наркотику. Наркоман не може переносити цей стан, що викликає в нього нервові розлади, тахікардію, спазми, блювоту, діарею, слинотечу, підвищену секрецію залоз. При цьому з’являється нав’язливе бажання знайти токсичну речовину – наркотик – за будь-яку ціну!

Негативні явища, що породжуються вживанням наркотиків, несуть у собі велику небезпеку для людства. Вживання наркотиків, насамперед, негативно впливає на здоров’я людей, сприяє розвитку соматичних і психічних захворювань, і це є одна з причин збільшення смертності населення.

Наркоманія супроводжує різні форми злочинності, тому що, по-перше, з метою отримання наркотиків наркомани вчиняють тяжкі й особливо тяжкі корисливі і корисливо-насильницькі злочини. По-друге, наркомани часто чинять злочин під безпосереднім впливом наркотиків на психіку.

Взаємозв’язок наркоманії і злочинності виявляється також у вчиненні протиправних дій, пов’язаних із незаконними операціями з наркотиками (виготовлення, збереження, збут, придбання).

Наркоманія – страшна хвороба сучасного світу. Серед наркоманів висока смертність від вживання наркотиків, крім того, наркоманія важко виліковна.

У Харківській області у 2018, 2019, 2020 роках на офіційному обліку перебувало відповідно 2325, 2260, 2022 наркозалежних, у 2022 році – 1392 наркозалежні особи.

Реальні ж показники можуть бути більшими через низку обставин, що можуть сприяти насиченню «чорного ринку» з незаконного обігу наркотиків.

В нашій країні мають місце такі небезпечні чинники і тенденції щодо незаконного обігу наркотиків, як:

• Воєнний стан в Україні.
• Використання території України, її портової інфраструктури для транзиту наркотиків до Західної Європи.
• Контрабанда кокаїну за різними схемами з країн Латинської Америки в Україну, як для споживання на внутрішньому ринку так і з метою транзиту до інших країн.
• Розширення кількості видів та контрабандних постачань синтетичних наркотиків з інших країн з метою їх подальшого збуту.
• Внутрішнє виробництво наркотиків рослинного походження (вирощування маку та конопель), а також налагодження виробництва синтетичних наркотиків та психотропних речовин в лабораторних умовах з метою подальшої реалізації на території України та контрабандного переміщення до суміжних країн.
• Поширення незаконних операцій з сильнодіючими лікарськими засобами та контрабанда фальсифікованих лікарських засобів з Китаю та Індії до України.
• Насичення ринку різноманітними лікарськими засобами іноземного виробництва, що містять речовини наркотичної дії, зокрема, паратрал, терофун, бупренорфін (у т.ч. отриманий із пігулок «Субутекс»), кетамін, колдак, трайфед тощо.
• Використання мережі Інтернет для розповсюдження наркотичних засобів, психотропних речовин та сумішей для паління.
• Наркоманія – хвороба молодих. Підлітки і молодь є набагато слабкішими психологічно, ніж дорослі, тому що не мають стійких навичок управління своїми емоціями і поведінкою.

У сучасному світі широкий розвиток інформаційних технологій має відповідний вплив на усі сфери життєдіяльності людей. Зокрема це стосується і сфери незаконного наркообігу, коли для збуту наркотиків використовуються телекомунікаційні мережі, мережа Інтернет. Найбільш вразливою категорією потенційних покупців і споживачів є підлітки. Вони добре орієнтуються в сучасних комп’ютерних технологіях, тому їх активно залучають до процесу збуту наркотиків.

Особливої популярності серед споживачів наркотиків набувають нові психоактивні сполуки – курильні суміші («спайси»), «солі», психоактивні гриби, тощо. Ці засоби потрапляють на ринок України переважно з країн Центральної Азії.

Синтетичні канабіноїди («спайси») мають вплив на організм людини дещо подібний до канабісу, але значно потужніший. Передусім, це стосується негативних для здоров’я ефектів. Так, перше вживання пов’язане, як правило, із ейфорією у вигляді приємних відчуттів, що триває близько 30 хвилин. Через декілька вживань (4-5) ступінь ейфорії знижується, натомість з’являються звукові галюцинації, роздратованість, а також потужний абстинентний ефект, що примушує особу продовжувати вживання наркотику. Регулярне вживання впродовж декількох місяців призводить до розладів психіки параноїдального типу, а також розладів мовлення. Лікування зловживання цією речовиною меншою мірою включає заходи наркологічного характеру і зосереджується у сфері загальної психіатрії та орієнтоване на усунення викликаних ним психозів.

Штучні катінони, що позиціонуються на ринку як «солі для ванн», набули розповсюдження в останні декілька років. Ці речовини з’явилися на підпільному ринку країн Близького Сходу, потім у Європі та в США. Причиною популярності цих речовин спочатку стало те, що за своїм впливом на організм людини вони подібні до кокаїну та метамфетамінів. Деякі споживачі кокаїну почали віддавати перевагу катінонам, оскільки їх вживання може призвести до більш гострої ейфорії. Хоча ці речовини інколи позиціонуються як «суспензії для куріння», їх слід відрізняти від «традиційних» «сумішей для куріння», що становлять собою згадані вище синтетичні канабіноїди. Катінони за своїм впливом на організм людини імітують рослину кат і є потужними стимуляторами, подібними до метамфетамінів.

Поведінка людей під впливом цих речовин є алогічною та небезпечною як для оточуючих, так і, в першу чергу, для самого споживача. Наркоман втрачає здатність контролювати свої дії, у нього виникають галюцинації, подібні до маніакальних розладів психіки (манія переслідування). Неконтрольована активність веде до виснаження організму, що, у свою чергу, інколи призводить до смерті внаслідок серцевої недостатності. Окрім цього, «тікаючи від переслідування», особа втрачає контроль над своїми діями і часто завдає шкоди собі та оточуючим.

В останній час особливої популярності набуло явище розміщення на різних об’єктах міської інфраструктури кустарних чи трафаретних надписів з пропозиціями наркотиків.

У вживанні психотропних речовин основне місце належить опіоїдам. Проблема наркоманії визначається, в першу чергу, як ін’єкційний шлях вживання опіатів і психостимуляторів, виготовлених у домашніх умовах.

Наслідками вживання наркотиків є втрата працездатності і здоров’я в молодому віці, смерть внаслідок передозування або ускладнень, поширення ВІЛ/СНІДу, вірусних гепатитів, соціальна дезадаптація, зростання злочинності.

За даними проведеного Альянсом громадського здоров’я моніторингу поведінки та поширеності ВІЛ серед людей, які вживають ін’єкційні наркотики та їхніх статевих партнерів рівень поширеності вірусного гепатиту С складає 55,9%, ВІЛ-інфекції – 21,9%, гепатиту В – 5,4%, захворювання на туберкульоз – 11,8%.

Імовірність розвитку наркоманії визначається двома якісно різними обставинами: ризиком спробувати наркотик і ризиком стати наркоманом. Ризик спробувати наркотик визначається перш за все соціальним оточенням людини, а також її вихованням, тобто зовнішніми чинниками. А ось ризик стати наркоманом після такої спроби визначається переважно спадковістю.

Наукові дослідження свідчать про те, що схильність до залежності від психоактивних речовин проявляється в поколіннях згідно із законами генетики. Якщо особа з такою схильністю протягом свого життя жодного разу не спробує наркотик, її схильність не може реалізуватися у вигляді наркотичної залежності, і людина залишається здоровою. Отже критично важливим моментом у розвитку наркоманії є саме перша спроба наркотику.

Профілактика наркоманії вкрай важлива, і ця делікатна справа повинна починатися з сім’ї. Батьки повинні розуміти, що підґрунтям профілактики може бути повага до дитини, відкрите спілкування і довірливі відносини у родині.

Сьогодні в Україні середній вік, в якому діти  пробують наркотики, – 14 років. Значить до цього віку підлітки повинні мати чітку позицію відмови від наркотиків, і профілактика наркоманії повинна починатися набагато раніше.

Профілактика наркоманії в школах та інших навчальних закладах повинна бути обов’язковою і мати систематичний, масовий характер. Інформація, яка надається в доступній для дітей формі з урахуванням вікових особливостей, спрямована на формування однозначної позиції відмови від наркотиків.

Схильність до вживання наркотиків може виявитися приблизно у віці 10-12 років. У більшості випадків вживання наркотиків вперше в житті відбувається з цікавості та бажання пережити щось надзвичайне. Дорослі повинні пам’ятати про небезпеку і бути уважними до дітей та підлітків.

Проблеми боротьби з незаконним обігом наркотиків є надто актуальними як для багатьох країн світової спільноти, так і для України.

Боротьба з наркоманією ведеться, в першу чергу, на законодавчому рівні. Практично в усіх країнах передбачені жорсткі кримінальні санкції  за виробництво, транспортування та розповсюдження наркотичних засобів. Велике значення має популяризація та утвердження здорового і безпечного способу життя, життя без наркотиків. Дуже важливо усвідомлювати, що наркоманія – скоріше за все, захворювання суспільства, ніж особистості. Тому більшість дослідників проблеми схиляються до думки, що слід створювати в суспільстві такі умови, які б не сприяли зловживанню наркотичними речовинами. Наприклад: популяризація занять фізичною культурою і спортом серед відповідних вікових груп і верств населення, особливо серед дітей та молоді; створення мережі спортивних майданчиків і споруд з необмеженою доступністю до занять фізичною культурою.

Люди часто думають: “Наркоманія — це хвороба дурнів і слабаків. А я розумніший, у мене сильна воля. Я можу покинути будь-коли”. Насправді ж той, хто так думає, вже завис над прірвою.

В останні десятиліття людство постійно шукає універсальний, простий і дешевий спосіб лікування наркоманії. Пропонуються різні системи гіпнозу і кодування, хірургічні методи (спеціальні операції на головному мозку, блокуючі центри, що відповідають за формування залежності), численні методи медикаментозного лікування, психотерапевтичні методики й реабілітаційні програми. Досвід показує, що діючими виявляються тільки ті методи лікування, що ставлять собі за мету навчити людину жити без наркотиків.

Відмічаючи цей день, Всеукраїнська громадська організація “Асоціація захисту суспільства від наркоманії” закликає всіх свідомих громадян, всіх громадських, політичних і державних діячів об’єднати свої зусилля в рамках руху “Україна – проти наркоманії” для захисту національного багатства країни – нашої молоді від впливу наркотиків.

14 червня 2023 р. В усьому світі вкотре відзначатиметься Всесвітній день донора крові. Офіційно оголошений Всесвітньою Асамблеєю охорони здоров’я щорічним заходом у 2005 році, цей День надає особливу можливість віддати шану добровільним донорам крові у всьому світі, подякувати за даровану людям кров, та привернути увагу всього світу до одного з найважливіших напрямків діяльності загального доступу до безпечної крові. Дата була обрана у честь дня народження Карла Ландштейнера (14.06.1868), австрійського лікаря, імунолога, який отримав у 1930 році Нобелівську премію за відкриття груп крові людини.

Перше успішне переливання крові було проведено у 1881 році англійським акушером-гінекологом Джеймсом Бланделлом. Це врятувало життя жінки, у якої виникла післяпологова кровотеча.

Донорство крові є важливою частиною системи охорони здоров’я кожної країни. Кожна здача крові – це дорогоцінний дар, який рятує життя, а неодноразове донорство – ключ до забезпечення достатніх запасів безпечної крові.

В цей день ми висловлюємо подяку людям, які добровільно і безоплатно здають кров, необхідну для порятунку людського життя, і підвищуємо обізнаність про необхідність регулярного донорства крові для того, щоб забезпечити всім особам і громадам своєчасний доступ до безпечних та якісних продуктів донорської крові, що є невід’ємною частиною загального охоплення населення медичною допомогою і одним з ключових моментів ефективної системи охорони здоров’я.

У 2023 р. кампанія з нагоди Всесвітнього дня донора крові проходить під девізом «Здавайте кров, здавайте плазму, діліться життям і робіть це часто». У центрі її уваги – пацієнти, які потребують переливання крові протягом усього життя, та роль, яку може зіграти кожна людина, зробивши цінний подарунок у вигляді крові чи плазми. Крім того, наголошується на важливості регулярної здачі крові або плазми для створення стабільних і безпечних запасів крові та продуктів крові, доступних завжди і всім у всьому світі, щоб усі потребуючі пацієнти могли отримувати своєчасне лікування.

Кампанія має такі цілі:

• відзначити та віддячити людям, які здають кров, та стимулювати більше людей до того, щоб ставати донорами крові;
• стимулювати здорових людей до того, щоб регулярно здавати кров, настільки часто, наскільки це безпечно та можливо, щоб допомогти покращити якість життя пацієнтів, залежних від переливання крові, та зробити свій внесок у створення запасів безпечної крові в усіх країнах світу;
• підкреслити велике значення добровільного безоплатного регулярного донорства крові та плазми для забезпечення загального доступу до безпечних продуктів крові в усіх країнах; 
• мобілізувати уряди та партнерів щодо розвитку надання підтримки національним програмам переливання крові, їх зміцнення та фінансування на національному, регіональному та глобальному рівнях. Заходи, покликані популяризувати тему Всесвітнього дня донора крові цього року, можуть включати церемонії вшанування донорів, кампанії в соціальних мережах, спеціальні трансляції у засобах масової інформації, публікації в соціальних мережах за участю донорів крові, зустрічі та семінари, музичні та інші культурні заходи знак подяки донорам, а також розфарбовування знакових пам’яток у червоний чи жовтий колір. Країни рекомендують розповсюджувати в різних засобах масової інформації історії людей, зокрема пацієнтів, залежних від переливання крові, чиї життя були врятовані завдяки донорству крові або плазми, як один із способів стимулювання донорства.

  Повномасштабне вторгнення російської армії в Україну докорінно змінило все наше життя. Незважаючи на всі жахіття, ми демонструємо справжні дива єдності, хоробрості, незламності. Наші захисники дивують увесь світ своїм завзяттям та бойовою майстерністю. Війна — жахіття з безліччу жертв та поранених.     Оперативний збір донорської крові — життєво необхідна можливість тилу врятувати якомога більше постраждалих. 

         Щодня до лікарень прибувають нові поранені бійці та цивільні, яким  ми можемо допомогти, здавши кров, котра рятує життя. Потреба в донорській крові лишатиметься стабільно високою аж до перемоги, і ми можемо зробити свій вклад у цю перемогу. Донорської крові потребують і цивільні, які постраждали від воєнних дій. Війна не скасувала і планових ургентних операції, онкологічних захворювань, ускладнених пологів.

Достатня кількість безпечної донорської крові та її компонентів – пріоритет діяльності МОЗ України.

Донорська кров, її компоненти і препарати вкрай необхідні:

•    пологовим будинкам — для компенсації крововтрат породіль під час складних пологів;
•    військовим шпиталям — кров постійно потрібна хлопцям і дівчатам, які захищають нас;
•    хірургічним відділенням — переливання компонентів крові є невід’ємною складовою хірургічних операцій;
•    опіковим центрам — потрібні постійні трансфузії плазми як основної рідини, що допомагає відновитися після опіків різного ступеня;
•    онкологічним відділенням — дитина, яка лікується від онкозахворювання, потребує близько 40 донорів протягом всього лікування.

Кров та її компоненти потрібні:

• пацієнтам, які мають захворювання крові (анемія, гемофілія та інші);
• людям із хронічними недугами, для яких компоненти крові є життєво необхідними;
• жертвам серйозних аварій, нещасних випадків, стихійних лих тощо.

Харківський обласний Центр служби крові безперебійно працює з перших днів повномасштабного вторгнення – «У війні немає свята. Твоя кров буде воювати». За цей час багато хто з харківʼян та жителів області зміг спробувати себе в ролі донора, щоб допомогти тим, хто готовий віддати життя за нас.

Сьогодні на Харківщині 95% запасів крові забезпечуються завдяки добровільним безоплатним донорам. Пріоритетним напрямком розвитку служби крові Харківської області є забезпечення закладів охорони здоров’я якісними та безпечними продуктами крові. 

КНП ХОР «ОЦСК» є центральною, спеціалізованою установою, що здійснює заготівлю, переробку, зберігання донорської крові та її компоненті і виготовлених з них препаратів. Постійний аналіз використання компонентів донорської крові, визначення потреб лікувальних закладів та повноти їх забезпечення становить невід’ємну частину роботи служби крові. 

КНП ХОР «ОЦСК» має сучасну, оснащену обладнанням європейського рівня операційну залу для забору крові. За Європейськими стандартами проведення скринінгу крові та її компонентів проводиться методами хемілюмінісцентного аналізу та полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР). У практику роботи лабораторії Харківського обласного центру служби крові ці методи впроваджено для обстеження донорської крові на наявність маркерів гемотрансмісивних інфекцій і виконується на аналізаторах закритого типу ARCHITECT і2000sr та ПЛР на Roche Cobas S201 NAT с системою Hamilton. Введення в роботу зазначених аналізаторів дозволило підвищити рівень інфекційної безпеки компонентів донорської крові до стандартів Європейського Союзу та надало можливість централізовано обстежувати всю донорську кров, заготовлену в місті та області.

Сучасні сепаратори клітин крові «Амикус» та «Трима» дають можливість заготовляти високоякісні компоненти крові – «Тромбоцити, аферез». Переливання яких дозволяє отримати більш виражений та тривалий клінічний ефект при корекції тромбоцитопенії, в першу чергу в онкологічній та гематологічній практиці, а також проводити агресивні види хіміо- і променевої терапії, пересадку кісткового мозку.

Велика увага приділяється питанню вдосконалення автоматизованої системи управління служби крові (АІС), як передумови для розвитку єдиної загальнодержавної системи служби крові України. 

З метою забезпечення населення інфекційно безпечними компонентами перевага надається донорству та заготівлі крові або її компонентів від активних кадрових донорів. Показник донацій від активних кадрових донорів складає 53%. 

                         Як підготуватися до здачі крові?

•    Сдача крові – абсолютно безпечна та життєво необхідна процедура. В організмі дорослої людини є близько 5,6 л крові, за один раз забирають 450–470 мл — замало, щоб нашкодити. Організм історично звик до втрати незначної частини крові внаслідок травм і складних природних умов, тому швидке відновлення закладено в нас біологічно.
•   Напередодні відмовтеся від жирної, смаженої, гострої та копченої їжі, молочних продуктів і яєць. Рекомендується солодкий чай, узвар, хліб, сухарі, сушки, відварні крупи, макарони на воді без масла, соки, морси, компоти, мінеральна вода, овочі, фрукти (крім бананів). Вранці обов’язково легко поснідайте.
•    Заборонено вживати алкоголь та енергетичні напої за 48 годин (2 доби) до процедури здачі крові, лікарські засоби за 72 години (3 доби). Не куріть протягом 2 годин до процедури та 2-3 години після. 
•    Після здавання крові відпочиньте протягом 10 хвилин, з’їжте легку їжу та випийте солодкий чай;
•    Протягом наступних 12 годин краще уникати інтенсивних фізичних навантажень.

            Ви можете стати донором крові:

• якщо Вам не менше 18 років;
• якщо Ваша вага не менше 50 кг;
• Ви не приймаєте постійно ліки й не маєте хронічних хвороб;
• приходьте просто з паспортом (можна Дія),
• після тату, операцій має минути 6 місяців.

Донорська кров заготовлюється винятково одноразовими системами. Вона обов’язково обстежується на гепатити «В» і «С», сифіліс, ВІЛ-інфекцію. Тому, здавши кров, можна не тільки допомогти хворим, а й безоплатно обстежитись на вище зазначені інфекції.

Донори, які безоплатно здали 40 максимально допустимих разових доз крові або 60 максимально допустимих разових доз плазми, отримують звання «Почесний донор України», їм видається відповідне посвідчення та нагрудний знак «Почесний донор України». Донори, які безоплатно здали кров або її компоненти 100 разів і більше, відзначаються державними нагородами. За історію донорського руху незалежної України понад 50 тис. українців отримали звання «Почесний донор України», а 16 визнано гідними високого звання «Заслужений донор України». 

Що стосується питання роботи служби крові України в умовах війни, то на сьогодні КНП ХОР «ОЦСК» вжито максимальних заходів безпеки для Вас та для наших працівників з урахуванням національних та світових рекомендацій. 

Ви можете здати кров в м. Харків:

Харківський обласний центр служби крові 

(вул. Клочківська, 366)

Понеділок — п’ятниця: з 08:00 до 15:00

Субота: з 08:00 до 13:00

УСІ ПИТАННЯ: +380 (95) 570 47 66

КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф. О.І. Мещанінова» ХМР 

(пров. Балакірєва, 3А)

Понеділок — п’ятниця: з 09:00 до 12:00

+38 057 725 81 64

+38 050 323 59 56

Збінська Марина Володимирівна 

ДУ «Інститут загальної і невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України» 

(в’їзд Балакірєва, 1)

Понеділок — п’ятниця: з 09:00 до 12:00

+38 050 149 71 95 

+38 068 659 79 67

Зарудний Олег Олександрович 

КНП «Міська багатопрофільна лікарня №18» ХМР 

(вул. Краснодарська, 104)

Вівторок, середа, четвер, п’ятниця: з 08:30 до 11:00

+38 068 889 50 20

Аржанніков Іван Сергійович 

КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР (просп. Олександрівський, 122)

Понеділок — п’ятниця з 08:30 до 11:30

+38 057 725 09 69

Тютюнник Ірина Вячеславівна.

Ви можете здати кров в Харківській області:

КНП «Красноградська центральна районна лікарня» (вул. Шиндлера, 87)

Через п’ятницю

16 та 30 июня з 08:00 до 12:00

+38 099 563 95 03

Фесенко Микола Олексійович

КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» (вул. Машинобудівників, 29)

щочетверга з 08:00 до 12:00

+38 057 457 71 03

Козлов Володимир Володимирович

КНП «Первомайська центральна районна лікарня» (вул. Світанкова, 3)

Через четвер

15 та 29 червня з 08:00 до 12:00

+38 066 160 40 04

Крестиліна Раїса Олексіївна

Відділення трансфузіології «Чугуївська центральна районна лікарня ім.М.І.Кононенка»
щосереди з 07:00 до 11:30

+38 066 994 30 52

Мосенцева Валентина Віталіївна

КНП «Зміївська центральна районна лікарня» ЗРХО (Таранівське шосе 1Б)

Щовівторка з 08-00 до 12-00

+38 063 306 32 99

Гусейнова Наргіз Магерамівна

Бути донором – почесна і благородна справа!!! Робити добро легко!!!

Пам’ятайте: лише півлітра донорської крові може врятувати життя трьох пацієнтів! Можливо, саме Ваша кров подарує життя людині, яка зазнала лих

Разом до Перемоги!