Автор: 31likadm

ІНФОРМАЦІЙНА ПАМ’ЯТКА

Що потрібно знати про ґендерно зумовлене насильство (ҐЗН)?

• Ґендерно зумовлене насильство (ҐЗН) — це проблема у сферах громадського здоров’я, тендерної рівності та прав людини.
• Кожна третя жінка у світі зазнає тієї чи іншої форми ҐЗН.
• В Україні 18% жінок та дівчат віком від 15 до 49 років зазнавали насильства з боку інтимного партнера. При цьому існує ймовірність того, що цей показник є заниженим, оскільки жінки часто не повідомляють про такі випадки через стигматизацію або страх помсти.
• Проблема ҐЗН стає гострішою в умовах надзвичайних ситуацій. Наочним прикладом є поточний конфлікт. Її загострення відбувається на фоні обмеження прав жінок на пересування, доступу до послуг із охорони здоров’я або інших можливостей ухвалення рішень, які впливають на їхнє життя.
• Від ҐЗН може постраждати будь-хто, однак для дівчат-підлітків, жінок із інвалідністю, жінок старшого віку, жінок та дівчат, які живуть із ВІЛ, а також представниць спільноти ЛГБТК+ існує підвищений ризик через взаємопов’язані форми вразливості. Унаслідок цього вони мають обмежений доступ до будь-якої підтримки.
• На жаль, постраждалих від ҐЗН постійно звинувачують у тому, що вони опинилися не в тому місці, були непристойно вдягнені, ідентифікували себе з певною групою або винесли на загал «домашні» проблеми. Так не має бути! Ніщо не виправдовує жодної форми насильства щодо жінки або дівчини. Насильство, незалежно від того, чи вчиняється воно публічно або приватно, є неприпустимим і порушує права постраждало*! людини.
• ҐЗН має багато форм: це може бути емоційне знущання, фізичне насильство, сексуальне насильство, включаючи зґвалтування й інші форми сексуального насильства, пов’язані з конфліктом, вербальне насильство та соціально-економічне насильство.

Що робити, якщо ВИ постраждали від насильства?

• Якщо ви зазнали насильства, ПАМ’ЯТАЙТЕ: ви НЕ самотні і НЕ винні в тому, що сталося.
• Зверніться по медичну допомогу до найближчого закладу охорони здоров’я.
• Якщо це безпечно, попросіть підтримки у сім’ї, друзів або сусідів.
• Ви також можете звернутися по підтримку до інших спеціалізованих служб або зателефонувати на гарячу лінію (0 800 500 335), яка допомагає постраждалим від ҐЗН в отриманні необхідної допомоги, у тому числі направлень до фахівців.

  Що ви можете зробити, якщо ви стали свідком ҐЗН або занепокоєні тим, що  хтось зазнає ҐЗН?

• Кожен із нас може зробити свій внесок у запобігання ҐЗН щодо жінок і дівчат.
• Підтримуйте зв’язок із жінкою або дівчиною, яка зазнає насильства. Переконайтеся, що це безпечно.
• Дізнайтеся, які послуги доступні для постраждалих від ҐЗН у вашому районі. Переконайтеся, що постраждала дала згоду на отримання цих послуг.
• Викличте служби екстреної допомоги, якщо постраждалій потрібна невідкладна допомога. 0 800 500 335

У період з 25 листопада до 10 грудня відбувається щорічна Всеукраїнська акція „16 днів проти насильства”

Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати:

25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

1.   грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
2.   грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
3. грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

1.   грудня – Міжнародний день волонтера;
2.   грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;

1.   грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;

10 грудня – Міжнародний день прав людини.

        Перелік інформаційних ресурсів («гарячих ліній»)

– 1578 – з питань протидії торгівлі людьми;

– 1588- з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;

– 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів ) та 116

123 (безкоштовно з мобільних телефонів) — з попередження домашнього

насильства, торгівлі людьми та тендерної дискримінації;

         – 0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів)

та 527 (безкоштовно з мобільних телефонів) ~ з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів;

• 0 800 500225 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів) та 116 111 (безкоштовно  з мобільних телефонів) ~ Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щороку 1 грудня відповідно до рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та рішення Генеральної Асамблеї ООН, прийнятими 1988 року. З того часу минуло більше 30 років, але проблема боротьби з поширенням ВІЛ інфекції/СНІДу залишається досить актуальною для багатьох країн світу.

Метою Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом є підвищення обізнаності населення про ВІЛ-інфекцію/СНІД і демонстрація міжнародної солідарності перед загрозою пандемії. Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна можливість дізнатися про факти щодо поширеності ВІЛ-інфекції і втілити знання у практику.       Якщо люди розуміють, як передається ВІЛ-інфекція, як їй можна запобігти та усвідомлюють сьогоднішню реальність життя з ВІЛ – вони можуть за допомогою цих знань дбати про власне здоров’я і здоров’я інших та толерантно ставитися до тих, хто живе з ВІЛ-інфекцією.

Незважаючи на те, що починаючи з 2010 року, загальна кількість нових випадків ВІЛ-інфекції у світі постійно скорочувалась, ВІЛ-інфекція залишається головною проблемою охорони здоров’я в Європейському регіоні ВООЗ, а в східній його частині розвиток епідемії крокує найбільш стрімкими темпами в світі.

         Згідно з інформацією на сайті UNAIDS, гаслом Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом 2023 року є “Let Communities Lead”, що в перекладі означає «Нехай громади лідирують» або «Дозвольте громадам керувати». Це заклик до дії, щоб уможливити та підтримати громади в їхніх лідерських ролях. Світ може покласти край СНІДу, і громади стануть лідерами в цьому питанні. Нестача фінансування, політичні та регуляторні перешкоди, обмеження спроможностей та репресії проти громадянського суспільства та прав людини маргіналізованих спільнот перешкоджають прогресу послуг з профілактики та лікування ВІЛ. Якщо ці перешкоди будуть усунені, громадські організації зможуть додати ще більшого імпульсу глобальній відповіді на ВІЛ, просуваючи прогрес у напрямку припинення СНІДу:

• керівна роль громад має бути ключовою в усіх планах і програмах боротьби з ВІЛ, а також у їх формулюванні, бюджетуванні, реалізації, моніторингу та оцінці. «Нічого про нас без нас».
• керівні ролі громад повинні повністю та надійно фінансуватися, щоб забезпечити необхідне масштабування, а також отримувати належну підтримку та винагороду. «Не покінчити зі СНІДом дорожче, ніж покінчити з ним».
• необхідно усунути бар’єри на шляху до лідерських ролей громад.    Необхідне сприятливе регуляторне середовище, яке сприятиме ролі громад у наданні послуг з ВІЛ, забезпечить простір громадянського суспільства та захистить права людини всіх, включаючи маргіналізовані спільноти, для просування глобальної відповіді на ВІЛ. «Усувайте закони, які шкодять, створюйте закони, які розширюють повноваження».

Всесвітній день боротьби зі СНІДом у 2023 році під гаслом «Нехай громади керують» – це можливість поміркувати про прогрес, досягнутий на сьогоднішній день, підвищити обізнаність про виклики, які залишаються для досягнення цілей покінчити зі СНІДом до 2030 року, та мобілізувати всі зацікавлені сторони для спільного подвоєння зусиль для забезпечення успіху відповіді на ВІЛ.

Основні факти:

• • ВІЛ залишається серйозною глобальною проблемою охорони здоров’я, яка на сьогоднішній день налічує 40,4 мільйона життів і передається по всьому світу; 
  • при цьому в ряді країн зростає кількість нових випадків зараження, тоді як в минулому цей показник знижувався;
  • на кінець 2022 року в усьому світі налічувалося приблизно 39,0 мільйона  людей, які живуть з ВІЛ, дві третини (25,6 мільйона) з яких жили в Африканському регіоні ВООЗ;
  • у 2022 році 630 000 [480 000–880 000] людей померли від причин, пов’язаних з ВІЛ, і було зареєстровано 1,3 мільйона  нових випадків ВІЛ-інфекції;
  • ліків від ВІЛ-інфекції не існує. Однак, оскільки доступ до ефективної профілактики, діагностики, лікування та догляду за ВІЛ-інфекцією зріс, ВІЛ-інфекція стала керованим хронічним захворюванням, і люди, які живуть з ВІЛ, можуть прожити довге та здорове життя;
  • ВООЗ, Глобальний фонд та ЮНЕЙДС розробили власні глобальні стратегії боротьби з ВІЛ, узгоджені з ціллю ЦСР 3.3 щодо припинення епідемії ВІЛ до 2030 року;
  • для досягнення цієї мети 95% всіх людей, які живуть з ВІЛ, повинні знати свій статус, 95% з них повинні отримувати життєво важливу антиретровірусну терапію (АРТ), а 95% людей, які живуть з ВІЛ на лікуванні, повинні досягти пригнічення вірусного навантаження, що покращить стан їхнього здоров’я та знизить ризик подальшої передачі ВІЛ. У 2022 році ці показники становили 86%, 89%  та 93% відповідно;

• серед усіх людей, які живуть з ВІЛ, 86% знали про свій статус, 76%  отримували антиретровірусну терапію, а 71% досягли пригнічення вірусного навантаження.

В Україні від початку року станом на 01.10.2023 зареєстровано 2 464 випадки захворювання на ВІЛ/СНІД (6,0 на 100 000 населення), що на 13% більше показника аналогічного періоду 2022 року, за рахунок Харківської (+ 348%), Сумської (+ 133%) та Кіровоградської (+ 59%) областей. Найбільше знизився показник захворюваності за даними офіційної реєстрації у Херсонській (– 69%), Чернігівській (– 52%), Запорізькій (– 22%) областях.

В Харківській області за 9 місяців 2023 року зареєстровано ВІЛ-інфікованих 472 особи (за аналогічний період 2022 року – 197) та 206 хворих на СНІД (за аналогічний період 2022 року – 59).

В Україні за дев’ять місяців 2023 року зареєстровано 1 077 смертей від СНІДу. Показник смертності становить 2,6 на 100 000 населення. Найвищу смертність зареєстровано в Одеській (10,3), Дніпропетровській (7,2) та Кіровоградській (4,6) областях. Для аналогічного періоду 2022 року показник смертності становив 2,3 на 100 000 населення (Тпр + 13,8%).

Тимчасова втрата адміністративного контролю над частиною території України унеможливлює отримання повної інформації про рівень ураження всього населення, тому, як і минулого року, показники не повністю охоплюють дані Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, АР Крим та м. Севастополь. Але система епіднагляду продовжує забезпечувати виконання поставлених завдань, зокрема в контексті протидії ВІЛ/СНІДу: оперативно розв’язує проблеми із забезпечення повноти і якості даних щодо профілактичних послуг, тестування населення на ВІЛ-інфекцію, реєстрації випадків ВІЛ/СНІДу тощо.

ВІЛ-інфекція — це хронічне захворювання, що виникає внаслідок потрапляння в організм вірусу імунодефіциту людини. Вірус вражає імунну систему, порушує захисні функції організму та поступово робить його беззахисним перед іншими інфекціями та захворюваннями.

Як це працює? У здоровому організмі в разі потрапляння чужорідних тіл, вмикаються захисні функції імунної системи. Першими реагують Т-лімфоцити: розпізнають, що саме потрапило до організму, і передають інформацію про це В-лімфоцитам. В-лімфоцити синтезують антитіла, які борються з чужорідними антигенами. 

ВІЛ вражає Т-лімфоцити, а якщо конкретніше — клітини CD4. Імунітет людини просто не знає, що йому треба відповісти на загрозу і як це зробити. Без імунітету людина лишається беззахисною перед будь-якою інфекцією.

ВІЛ передається:

• через кров — при використанні нестерильних шприців, голок чи іншого інструментарію (найчастіше це трапляється при ін’єкційному введенні наркотичних речовин, але також ризикованими є процедури пірсингу і татуювань)
• статевим шляхом — при гомосексуальних чи гетеросексуальних статевих контактах без презерватива (під час анального, вагінального та орального сексу)
• від матері до дитини під час вагітності, пологів і годування грудьми 

ВІЛ не передається:

• повітряно-крапельним шляхом (при чханні, кашлі, розмові)
• через обійми, рукостискання, поцілунки
• при спільному користуванні предметами побуту (посудом, постільною білизною, рушниками)
• через укуси комах і контакти з тваринами

СНІДом називають комплекс захворювань, які виникають через руйнування ВІЛ-інфекцією імунної системи при відсутності відповідного лікування. СНІД – це остання, смертельно небезпечна стадія ВІЛ-інфекції. На цьому етапі організм вже не в силах протистояти інфекційним захворюванням, і людина стає дуже вразливою: можуть проявитись одразу декілька опортуністичних інфекцій і супутніх захворювань.

З моменту інфікування до появи перших видимих симптомів може минути декілька років – весь цей час людина, яка живе з ВІЛ, може виглядати і почуватися добре. Водночас вона може передавати ВІЛ іншим, сама про це не підозрюючи! 

Однак з часом імунітет поступово слабшає. Вірус приховано руйнує дедалі більше клітин імунної системи: щоденно продукується 10 мільярдів нових вірусних частинок, що знищують 200 мільйонів захисних клітин. 

У 85-90% випадків прогресія ВІЛ без терапії складає 7–10 років. Більше 50% нових випадків ВІЛ-інфікування виявляють на останній чи передостанній клінічних стадіях. 

На ранніх стадіях ВІЛ не має жодних симптомів. Щоб зрозуміти, чи вірус є, необхідно пройти тест. 

Втім на сьогодні досліджено певні клінічні симптоми, що можуть вказувати на наявність ВІЛ: лихоманка чи діарея без очевидних причин, що триває більше місяця, безпричинна втрата ваги, порушення роботи нирок, часте перенесення тяжких бактеріальних інфекцій, стрімке зниження гостроти зору та інші ознаки.

Антиретровірусна терапія (АРТ) уповільнює і практично зупиняє прогресування ВІЛ-інфекції та її перехід у стадію СНІДу. З появою АРТ число випадків СНІДу у світі скоротилося в 10 разів. АРТ не просто продовжує життя ВІЛ-інфікованих – вона дає їм змогу почуватися здоровими, повноцінно жити, професійно самореалізовуватись, створювати сім’ї. 

ВІЛ-послуги в Україні попри війну надаються з урахуванням сучасних міжнародних стратегій UNAIDS, ВООЗ, CDC, відповідно до клінічних протоколів і стандартів медичної допомоги, що ґрунтуються на доказовій медицині, у тісній співпраці з державним і громадським сектором.

У 2021 році Україна повністю перейшла на фінансування послуг з профілактики ВІЛ та медичної допомоги з державного бюджету.

Крім того, було повністю забезпечено повноту, обмін даними та верифікацію даних і забезпечено функціонування Медичної інформаційної  системи соціально значущих хвороб.

Розроблено алгоритм збору та обміну інформацією щодо видачі АРТ для медичних закладів, які відключені від Системи соціально значущих хвороб через зайнятість, проблеми з телекомунікаційним зв’язком (інтернет, телефонний зв’язок) або перебої в електропостачанні.

Також було розроблено інструкцію щодо  отримання АРТ ВПО за місцем фактичного перебування. Вдалося повернути пацієнтів під медичне спостереження через різноманітні мобільні додатки (телефон, Viber, WhatsApp, Telegram тощо), що дозволило від початку війни перепідтвердити дані у 67 тис. пацієнтів.

Подбали й про можливість отримання послуг з ВІЛ для українців за кордоном. Спільно  міжнародними партнерами (EACS, ECEE, CHIP, WHO)  розроблено стандартизований протокол клінічного ведення та обміну медичними даними для людей, які живуть з ВІЛ, серед переселенців з України. 

Знайти вичерпну інформацію про можливість отримати ВІЛ-послуги в Україні та за кордоном можна також на ресурсах: help24.org.ua, чат-бот #АРТпоруч, онлайн-платформа findart.phc.org.ua, лінія допомоги при ВІЛ та ТБ.

  Нині в Україні діє 383 медичних закладів, які надають послуги за пакетом “Медична допомога особам з ВІЛ”.

 Станом на 28 жовтня 2023 року 12 підприємств/закладів охорони здоров’я Харківської області і м. Харкова уклали договори з НСЗУ про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямом “Медична допомога особам з ВІЛ”.

Знайти медичні заклади, які надають допомогу за напрямом “Медична допомога особам з ВІЛ”, можна на сайті НСЗУ – відкрити розділ “Е-дані” за посиланням https://edata.e-health.gov.ua/e-data та обрати “Аналітичні панелі (дашборди)”. Далі потрібно відкрити дашборд “Укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій”  . На третій сторінці у полі фільтрів оберіть область або населений пункт, а в  “Групі послуг” –  пакет  «Діагностика, лікування та супровід осіб з ВІЛ (та підозрою на ВІЛ)». Дашборд покаже всі заклади, які мають договір на пакет, а також їх контакти.

  Якщо не маєте можливості скористатись пошуком через дашборд, зателефонуйте до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77. Оператор підкаже найближчий медзаклад із договором. 

  У 2021 році кількість людей, які отримували АРТ в Україні на підконтрольних уряду територіях, сягала 130 239, у 2022-му – 121 289, в 2023-му (за 9 місяців) – 121 623. На сьогодні забезпечено безперервність надання антиретровірусної терапії. Завдяки підтримці PEPFAR та Глобального фонду забезпечено достатній запас АРВ-препаратів для здійснення видачі АРВ-препаратів на руки пацієнтам на 6-12 місяців (видача препаратів на  6 та більше місяців – 32% пацієнтів; 3-5 місяців – 60%). Утримання в АРТ за 12 місяців склало 85%, а це – стабільний показник протягом останніх років.

Доконтактна профілактика ВІЛ (ДКП) – новітній метод запобігання інфікування ВІЛ, який впроваджується в Україні з 2018 року, а в Європі та північній Америці став популярним значно раніше. Також зустрічається альтернативна назва англійською мовою: PrEP – pre-exposure prophylaxis.

ДКП – це прийом пігулок, які найчастіше містять 2 препарати: емтрицитабін і тенофовір. Їх слід вживати до тих пір, поки існує високий ризик інфікування ВІЛ. ДКП працює як щит, який не дає ВІЛ виживати в організмі людини. Препарати попереджають вбудовування ВІЛ в геном імунних клітин і вірус втрачає можливість розмножуватись.

ДКП призначають людям, які не мають ВІЛ, і в той же час мають високий ризик інфікування. Про свій ризик можете дізнатись тут. Наша держава — одна з 68 країн світу, що запровадили в себе цей спосіб профілактики вірусу імунодефіциту.

Ви можете звернутись за ДКП, якщо маєте статеві стосунки з ВІЛ-позитивним партнером/-кою, і у вашій парі:партнер/-ка не приймає АРТ; 

• партнер/-ка приймає АРТ, але ще не досяг/-ла вірусологічної супресії;
• партнер/-ка допускає пропуски у прийомі АРТ;
• ви не обговорюєте лікування ВІЛ і результати обстежень;
• є сумніви щодо ефективності лікування ВІЛ-інфекції;
• у вас бувають інші статеві партнери;
• також можна звернутись за ДКП, якщо впродовж останніх 6 місяців у вас та/або вашого партнера/-ки були прояви ризикованої поведінки;

• статеві контакти без презерватива з більш ніж одним партнером;
• статеві контакти з людиною з невідомим ВІЛ-статусом та/або високим ризиком інфікування ВІЛ;
• вживання ін’єкційних наркотиків;
• поява інфекцій, що передаються статевим шляхом;
• застосування постконтактної профілактики ВІЛ;

ДКП є додатковим медикаментозним способом профілактики ВІЛ, який входить до комплексу профілактичних послуг. Понад 2000 чоловіків та жінок із різних куточків України щоденно вживають свою пігулку захисту — антиретровірусні профілактичні препарати. Такими є дані Центру громадського здоров’я України.

Профілактика – це активний процес створення умов для підвищення якості життя, формування особистих якостей людини, які сприяють її благополуччю. Головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв’язку з цим, необхідно: 

• приймати правильні щодо свого здоров’я рішення, намагатися протистояти таким чинникам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском із боку однолітків і наркодільців; 
• уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування; 
• застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів. 
• пам’ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати; 
• тестування рекомендовано проходити через 3 місяці після ризикованого випадку і щонайменше раз в 6 місяців при регулярному практикуванні ризикованої поведінки.

Тестування на ВІЛ в Україні є добровільним, безкоштовним, конфіденційним, а за бажанням – анонімним. Ніхто не має права розголошувати Ваш статус третім особам. Людина, яка живе з ВІЛ, ні в якому разі не буде залучена до лікування примусово за результатами тесту.

Регулярне тестування на ВІЛ (рекомендовано двічі на рік) вбереже здоров’я вам і вашим близьким!

Де пройти тест? 

• у свого сімейного лікаря, педіатра чи терапевта;
• у кабінетах “Довіри”, кабінетах інфекційних захворювань поліклініки або консультаційно-діагностичного центру;
• центрах профілактики та боротьби зі СНІДом, представництвах профільних громадських організацій; 
• в мобільних амбулаторіях.

Тестування на ВІЛ не передбачає жодних попередніх приготувань. Для виявлення вірусу в Україні найчастіше використовують:

•    ІФА-тест на основі крові з вени (в лабораторних умовах); 
•    експрес-тест на основі аналізу крові з пальця; 
•    також з 2018 року в українських аптеках стали доступні експрес-тести на ВІЛ, що базуються на аналізі слини;

Діагностика і лікування ВІЛ відбувається згідно оновлених стандартів МОЗ України.  

Аналіз крові показує наявність ВІЛ через 3 місяці після інфікування. Перед тим триває інкубаційний період або так званий “період вікна” – проміжок часу, коли антитіла до вірусу ще не виявляються швидкими тестами, але людина вже може передавати вірус іншим.         

Постконтактна профілактика ВІЛ

Якщо людина мала професійний контакт з ВІЛ або існує його висока ймовірність, лікар може порадити постконтактну профілактику ВІЛ. Зазвичай це стосується медичних працівників та працівників екстрених служб. Професійним контактом з ВІЛ вважається контакт з кров’ю або рідинами, що містять кров, потрапляння крові під шкіру, на ушкоджену шкіру або на слизові.

Випадковий (непрофесійний) контакт — це будь-який контакт, який стався поза професійною діяльністю. Постконтактна профілактика ВІЛ націлена на попередження розвитку ВІЛ-інфекції після імовірного контакту.

Залежно від того, був контакт професійним чи випадковим, існують різні алгоритми дій та першої допомоги після ймовірного інфікування. Проте важливо пам’ятати, що постконтактну профілактику ВІЛ необхідно розпочати якомога швидше протягом перших годин та не пізніше 72 годин після контакту. 

Зазвичай курс постконтактної профілактики ВІЛ триває 28 днів. Детальніше про план дій при потенційному інфікуванні та рівень ризику інфікування залежно від виду контакту за посиланням 

            Краще попередити інфікування, ніж лікуватись!

Всесвітній день боротьби з діабетом був заснований Міжнародною діабетичною федерацією спільно з Всесвітньою організацією охорони здоров’я у 1991 році у відповідь на стурбованість зростанням випадків цього захворювання у світі. 

Через 100 років після відкриття інсуліну мільйони людей з діабетом у всьому світі все ще не можуть отримувати доступ до необхідної їм допомоги. З метою привернення уваги до цієї проблеми Всесвітній день боротьби з діабетом у 2021-2023 роках проводитиметься під гаслом «Доступ до лікування діабету. Якщо не зараз, то коли?» 

Актуальність проблеми цукрового діабету обумовлена ​​масштабністю поширення цього захворювання. Очікується, що до 2030 року кількість людей, які живуть із діабетом, зросте до 578 мільйонів.  

У м. Харкові за 9 міс. 2023 року серед дорослого населення зареєстровано 36 132 хворих на цукровий діабет (за аналогічний період 2022 р. – 31 943), з них вперше виявлено діабет у 2 535 осіб (за 9 міс. 2022 р. – 1 544). Цукровим діабетом I типу страждають 3 076 дорослих, з них вперше виявлено 335 випадків; діабетом II типу – 33 056 чол., з них вперше виявлено 2 200 хворих. Серед дитячого населення віком до 18 років за 9 міс. 2023 р. зареєстровано хворих на цукровий діабет I типу 398 (за 9 міс. 2022 р. – 398 хворих), з них вперше виявлено 40 випадків (за 9 міс. 2022 р. – 40 випадків).

Цукровий діабет – ендокринне захворювання, обумовлене абсолютним або відносним дефіцитом інсуліну; характеризується порушенням всіх видів обміну, в першу чергу обміну вуглеводів, а також ураженням судин, нервової системи та інших органів і систем.

У розвитку цукрового діабету виділяють дві основні ланки: недостатнє вироблення інсуліну (характерно для діабету I типу – інсулінозалежного) або порушення взаємодії інсуліну з клітинами тканин, т.зв. інсулінорезистентність (характерно для діабету II типу – інсуліннезалежного).

У клінічній картині діабету прийнято розрізняти дві групи симптомів: основні та вторинні. До основних симптомів відносяться: поліурія (посилене сечовиділення), полідипсія (постійна невгамовна спрага), поліфагія (підвищений апетит), схуднення (особливо характерно для діабету І типу).

До вторинних симптомів відносяться малоспецифічні клінічні ознаки, що розвиваються повільно протягом тривалого часу. Ці симптоми характерні для діабету як I, так і II типу: свербіж шкіри та слизових оболонок, сухість у роті, загальна м’язова слабкість, головний біль, запальні ураження шкіри, що важко піддаються лікуванню, порушення зору, безсоння, апатія, зниження рівня працездатності тощо.

При цукровому діабеті небезпечно не саме захворювання, а ускладнення, що розвиваються з часом і поступово погіршують стан хворого: 

 – Діабетична ретинопатія – ураження сітківки ока, яке поступово призводить до повної втрати зору. Частота захворювання на ретинопатію збільшується на 8% на рік, так що через 8 років від початку захворювання ретинопатія виявляється у 50% всіх хворих, а через 20 років приблизно у 100% хворих. 

 – Діабетична мікро- і макроангіопатія – порушення проникності судин, підвищення їх ламкості, схильність до тромбозів і розвитку атеросклерозу, що в свою чергу суттєво збільшує ризик розвитку серцево-судинних захворювань.

– Діабетична полінейропатія – проявляється у вигляді двосторонньої периферичної нейропатії, що починається в нижніх частинах кінцівок. Симптомами нейропатії є оніміння, відчуття печіння чи парестезії (поколювання чи «повзання мурашок»). Характерно посилення симптоматики у нічний час. Втрата чутливості у кінцівках може призводити до травм.

 – Діабетична нефропатія – призводить до розвитку хронічної ниркової недостатності.

  – Діабетична стопа – ураження стоп у вигляді гнійно-некротичних процесів, виразок та кістково-суглобових уражень, що виникає на тлі зміни периферичних нервів, судин, шкіри та м’яких тканин. Є основною причиною ампутацій у хворих на цукровий діабет.

Діагностика цукрового діабету ґрунтується на результатах лабораторного дослідження метаболізму глюкози. В даний час для діагностики використовуються наступні критерії: глюкоза плазми крові натщесерце ≥ 6,1 ммоль/л або у будь-якому випадковому аналізі крові ≥ 11,1 ммоль/л, а також аналіз на глікований гемоглобін (HbA1c) ≥ 6,5%. 

Лікування цукрового діабету включає: прийом препаратів, що знижують рівень цукру в крові при діабеті II типу або інсулінотерапія за наявності цукрового діабету I типу і в ряді випадків при діабеті II типу). 

На жаль, для попередження цукрового діабету I типу профілактичних заходів немає. Однак діабету II типу можна запобігти або відстрочити його розвиток наступним чином: 

 – Раціональне харчування. В основі харчування повинні бути  складні вуглеводи та продукти, багаті на розчинні волокна. Перевага надається м’ясу птиці, нежирній рибі, стравам з овочів, компотам без додавання цукру. Смажену їжу замінюють відвареною, тушкованою, запеченою. Вживання рафінованих вуглеводів (цукор, мед, джеми тощо) та насичених жирів має бути знижено до мінімуму. Солодощі, газовані напої, десерти, розчинні напої з цукром, фаст-фуди, копчене, солоне необхідно виключити з раціону.

 – Помірна фізична активність покращує процеси метаболізму, а також дозволяє нормалізувати вагу. 

В м. Харкові створена структура міської ендокринологічної служби для надання амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної спеціалізованої допомоги:

Амбулаторний прийом хворих ведеться в районних ендокринологічних кабінетах комунальних некомерційних підприємств Харківської міської ради.

Стаціонарна допомога хворим на діабет надається в ендокринологічному відділенні КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради (пров. Балакірєва, 3А) та в КНП «Міська клінічна лікарня №2» ХМР (пр-т Героїв Харкова, 197), де функціонує міський центр «Діабетична стопа», а також надається ургентна допомога хворим з декомпенсованим цукровим діабетом.

На базі КНП “Міська клінічна лікарня №14 ім.  проф.  Гіршмана” ХМР працює міський центр “Діабет ока”; в КНП «Міський перинатальний центр» ХМР функціонує відділення екстрагенітальної патології, де виділені ліжка для вагітних з ендокринною патологією.  

У КНП “Міська дитяча поліклініка №23” ХМР організований ендокринологічний кабінет, в якому функціонують «Центр для хворих на цукровий діабет з дитинства» та «Центр з надання медичної допомоги дітям і підліткам з ендокринною патологією».

Також у м. Харкові спеціалізована стаціонарна допомога дітям з ендокринною патологією надається в КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня» (вул. Озерянська, 5) та в ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей і підлітків НАМН України», за адресою: пр. Ювілейний, 52-а.

В Україні працює Національний портал з імунізації. Це інформаційний ресурс для медиків, студентів, фармацевтів та українців, які шукають доказову інформацію про вакцини та щеплення. На порталі консультують 16 експертів-медиків, які надають роз’яснення стосовно рутинної вакцинації, інформацію про 24 вакцинокеровані інфекції та їхню профілактику, ефективність вакцин. Для фармацевтів та медиків на порталі оновлюють інформацію щодо актуальних змін у нормативних документах. Також розміщують дані щодо захворюваності та наявності в країні вакцин.

Медики та науковці можуть долучитися до команди експертів порталу: публікувати свої статті та відповідати на запитання українців. Керівники медзакладів можуть пропонувати редакції новини про заходи у своїх лікарнях для пацієнтів. Для сімейних лікарів та медичних сестер, які працюють у кабінетах щеплень, користування порталом – це можливість швидко отримувати доказову інформацію та роз’яснення нормативно-правової бази.

Крім того, на порталі розміщені сценарії уроків, шкільних та позакласних заходів на тему щеплень для педагогів та вихователів.

Довідка: Національний портал з імунізації створений в рамках проєкту USAID «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я», що виконується організацією «Пакт» у партнерстві зі Швейцарським інститутом тропічної медицини та громадського здоров’я (Swiss TPH), Оверсіз Стратіджик Консалтінг (OSC), Європейським інститутом політики громадського здоров’я – ЄІПГЗ та за участю шкіл громадського здоров’я Університету Темпл, Університету Дрексель та Федерації охорони здоров’я Філадельфії (Temple/Drexel/HFP), а також громадської спілки «Коаліція за Вакцинацію» на підтримку Міністерства охорони здоров’я України та Центру громадського здоров’я України.

Всесвітній  день боротьби з інсультом  був вперше проголошений 29 жовтня 2006 року на Регіональному Всесвітньому конгресі з інсульту в Кейптауні (Південна Африка), коли Міжнародне товариство інсульту і Всесвітня федерація інсульту об’єдналися в єдину організацію. З того часу Всесвітній день боротьби з інсультом відзначається щорічно саме 29 жовтня. 

Мета заходу – підвищення обізнаності світової спільноти про проблему інсульту, важливість правильного і своєчасного надання першої допомоги і профілактичних дій, пов’язаних із цією судинно-мозковою катастрофою – однією з найчастіших причин загибелі та інвалідизації у світі.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), інсульт стається приблизно в 17 млн осіб на рік і є причиною смерті до 6,7 млн пацієнтів із вказаною патологією, а понад 5 млн отримують інвалідність. 

По інформації Української асоціації боротьби з інсультом, цереброваскулярні патології щороку діагностують у понад 140 тис. наших співвітчизників (понад третина з них – особи працездатного віку); 30-40 % пацієнтів з інсультом помирають упродовж перших 30 днів і до 50 % – протягом року від початку захворювання; натомість 20-40 % тих, хто вижили, стають залежними від сторонньої допомоги (12,5 % мають первинну інвалідність) і лише близько 10% повертаються до повноцінного життя.

За даними МОЗ у 2023 році кількість пацієнтів з інсультом збільшилася на 16%. Через війну середній вік пацієнтів з діагностованим інсультом, ймовірно, може знизитися орієнтовно на 10-15 років.

У Харківській області протягом 2022 року серед дорослих було зареєстровано 4125 випадків інсульту, на кожні 100 тис. населення припадало 190 хворих. У 2021 році зафіксовано 5888 випадків захворювання, що становило 268 хворих на 100 тис. населення. 

В медичних закладах області під диспансерним наглядом у 2022 році перебувало 2789 хворих, що перенесли інсульт, у 2021 р. – 3103. За 9 місяців 2023 року було діагностовано 3342 випадки інсульту, на кожні 100 тис. дорослого населення показник захворюваності дорівнює 154. Під диспансерним наглядом станом на 01.10 2023 року перебуває 2439 пацієнтів, які перенесли інсульт.

План дій боротьби з інсультом у Європі на 2018–2030 роки  – ESAP (European Stroke Action Plan) – підготувала Європейська організація інсульту (ESO – European Stroke Organisation) у співпраці з Європейським альянсом боротьби з інсультом (SAFE – Stroke Alliance for Europe). Українською мовою настанову переклала ГО “Українська асоціація боротьби з інсультом”.

План дій надає базову “дорожню карту”. Він встановлює цільові показники для впровадження доказово обґрунтованих профілактичних заходів і видів допомоги при інсульті до 2030 року.

Спеціалісти визначили чотири стратегічні цілі на 2030 рік:

•  зменшити на 10% абсолютне число інсультів в Європі;
•  лікувати ≥90% всіх пацієнтів з інсультом в Європі в спеціалізованих інсультних блоках;
•  мати національні плани боротьби з інсультом, що охоплюють весь ланцюг надання допомоги;
• повністю впровадити національні стратегії з мультисекторальних втручань в сфері охорони здоров’я. 

План включає в себе сім сфер діяльності:

• первинну профілактику;
• організацію допомоги при інсульті;
• лікування при гострому інсульті;
• вторинну профілактику;
• реабілітацію;
• оцінку результатів лікування при інсульті;
• оцінку якості допомоги і життя після інсульту.

Інсульт – гостре порушення мозкового кровообігу внаслідок звуження, закупорки (бляшкою, тромбом – ішемічний інсульт) або розриву  артерій, що живлять головний мозок (геморагічний інсульт). Ішемічний інсульт трапляється значно частіше, ніж геморагічний.

Фактори ризику, які сприяють розвитку інсульту: 

• спадкова схильність;
• вік старше 55 років;
• серцево-судинні захворювання – гіпертонічна хвороба (артеріальний тиск, що перевищує 140/90 мм рт.ст.); 
• серцева недостатність або порушення серцевого ритму, порок серця, церебральний атеросклероз, інфекції (міокардит);
• високий рівень холестерину (перевищує 5,2 ммоль/л);
• цукровий діабет (рівень цукру в крові більше 5,5 ммоль/л);
• порушення реологічних властивостей крові;
• надмірна вага або ожиріння;
• куріння, вживання алкоголю;
• відсутність фізичної активності;
• стреси.

           Розвиток інсульту можуть супроводжувати симптоми, що виникають раптово.     Фахівці Харківського національного медичного універститету радять запам’ятати симптоми гострого порушення мозгового коровообігу використовуючи  абревіатуру – МОЗОК. 

• М (Мовлення) – при інсульті вимова буде нерозбірливою, плутаною або людина не буде розуміти команду, яку попросили її виконати.
• О (Обличчя) – коли одна сторона обличчя зазнає візуальних змін (наприклад, обвисає). Якщо у людини інсульт, вона  не зможе поміхнутися або посмішка буде несиметричною.
• З (Запаморочення) – поява скарги на раптове головокружіння, хиткість ходи, втрату рівноваги, координації рухів у руці або нозі.
• О (Очі) – у людини раптово порушився зір одним або двома очима, наприклад, зʼявилось двоїння при погляді на предмети.
• К (Кінцівки) – слабкість або оніміння, неможливість підняти і утримувати обидві руки або обидві ноги одночасно, кінцівки з однієї сторони стають слабкішими, можуть падати, як пліть.

Також інсульт може проявлятися сильним головним болем без причини, сонливістю, блювотою, нудотою. Такі ознаки можуть тривати лише кілька хвилин, потім зникати. Подібні короткотривалі сигнали відомі як транзиторні ішемічні атаки. Більшість людей ігнорує  їх, адже вони швидко минають. Проте, вони сигналізують про загрозливий стан, який треба негайно діагностувати та лікувати.

Інсульт вимагає невідкладного медичного втручання. Людина з ознаками інсульту, яка отримує допомогу лікарів упродовж перших 4,5 годин, має більше шансів повернутися до повноцінного життя та уникнути тяжких й незворотних наслідків. При підозрі на інсульт необхідно негайно звернутись за екстреною медичною допомогою, а саме, зателефонувати 103 і викликати швидку медичну допомогу. 

До прибуття медиків необхідно забезпечити людині приплив свіжого повітря. Не треба переміщати людину в якої стався інсульт: необхідно залишити там, де стався напад. Видалити зайвих людей з кімнати, якщо справа відбувається в приміщення. Якщо на вулиці – попросити всіх розступитися і не заважати притоку свіжого повітря. Поруч повинні залишитися тільки ті, хто може допомогти. Верхню частину тіла і голову хворого треба підвести (приблизно на 30 градусів). Найкраще підкласти кілька подушок. Розстебнути чи зняти весь одяг, що стискає,  що заважає диханню (пояс, комірець, ремінь тощо). Дочекатися приїзду бригади екстреної медичної допомоги.

Пацієнти з симптомами інсульту повинні бути без зволікання доставлені в найближчий заклад охорони здоров’я з інсультним відділенням, в якому виконується невідкладне спеціалізоване лікування.

Нині в Україні діє 229 медичних закладів, які надають послуги за пакетом “Медична допомога при гострому мозковому інсульті”.

         Станом на 23 жовтня 2023 року 17 підприємств/закладів охорони здоров’я Харківської області і м. Харкова уклали договори з НСЗУ про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямом «Медична допомога при гострому мозковому інсульті». 

        Знайти медичні заклади, які надають допомогу за напрямом «Медична допомога при гострому мозковому інсульті», можна на сайті НСЗУ – відкрити розділ “Е-дані” за посиланням https://edata.e-health.gov.ua/e-data та обрати “Аналітичні панелі (дашборди)”. Далі потрібно відкрити дашборд “Укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій”  . На третій сторінці у полі фільтрів оберіть область або населений пункт, а в  “Групі послуг” –  пакет  «Медична допомога при гострому мозковому інсульті». Дашборд покаже всі заклади, які мають договір на пакет, а також їх контакти.

         Якщо не маєте можливості скористатись пошуком через дашборд, зателефонуйте до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77. Оператор підкаже найближчий медзаклад із договором. 

Європейська організація з інсульту у партнерстві з Альянсом проти інсульту для Європи у травні 2021 року ухвалила Декларацію дій щодо боротьби з інсультом. Цю Декларацію підтримали і підписали МОЗ України разом із НСЗУ України з метою покращення профілактики, лікування інсульту, догляду та підтримки пацієнтів.

Медична допомога при гострому мозковому інсульті увійшла в перелік тих лікувальних процесів, фінансування яких повністю забезпечується державою. В процесі реформування системи охорони здоров’я НСЗУ поліпшило фінансування медичної допомоги при гострому мозковому інсульті, включивши її в Програму медичних гарантій, тож для українців вона безоплатна. 

Програма медичних гарантій продовжує працювати навіть під час війни. Пацієнти, як і раніше, можуть отримувати  безоплатно медичну допомогу, за яку сплачує держава. Українці, які – через бойові дії – змушені були переїхати в інші регіони країни, можуть отримати необхідну їм медичну допомогу в медичних закладах за місцем фактичного перебування, місце реєстрації пацієнта не має значення.

Серед безоплатних послуг, які гарантовані пацієнту з інсультом чи підозрою на нього: 

•  первинний огляд; 
•  термінова комп’ютерна томографія або магнітно-резонансна томографія; 
•  лабораторні та інструментальні дослідження; 
•  тромболітична терапія включно з необхідними ліками; 
•  ендоваскулярне лікування (малоінвазивна хірургія судин головного мозку); 
•  нейрохірургічна допомога; 
•  ліки з Нацпереліку; 
•  медичні вироби, які централізовано купують Медзакупівлі України. 

     Національна служба здоров’я України оплачує і вторинну профілактику інсульту, харчування в стаціонарі та медичну реабілітацію. Пацієнту з підозрою на інсульт не потрібне направлення лікаря щоб отримати медичну допомогу безоплатно, адже це – невідкладний стан. Допомогу медики надають незалежно від наявності направлення чи декларації з лікарем.

    Найкращий спосіб знизити ризик виникнення інсульту — це ефективна профілактика, а саме: 

• ретельний контроль артеріального тиску; 
• дотримання здорового способу життя; 
• адекватна фізична активність; 
• раціональне харчування; 
• виключення тютюнопаління та вживання алкоголю; 
• уникання стресів і негативних емоцій. 

Будьте уважні до себе та оточуючих, вчасно звертайтеся до лікаря  та бережіть      своє здоров’я.